Попередній договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі

Попередній договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ фіксує намір сторін укласти основну угоду в майбутньому. Він потрібен тоді, коли покупець ще не готовий розрахуватися одразу, продавець збирає документи, або сторони чекають завершення процедури переважного права інших учасників. У цій статті розберемо, які умови вносити в такий договір, чим завдаток відрізняється від авансу і що відбувається після підписання основного договору.

Навіщо потрібен попередній договір

Попередній договір, це угода, за якою сторони зобов’язуються у визначений строк укласти основний договір купівлі-продажу частки на погоджених умовах. Така конструкція передбачена Цивільним кодексом України: якщо попередній договір укладено, ухилитися від основного без наслідків не вийде.

На практиці цей документ вирішує три задачі. По-перше, він «заморожує» ціну: продавець не може передумати і запропонувати частку дорожче іншому покупцю. По-друге, він дає покупцю час на перевірку бізнесу: фінанси, борги, статутні обмеження. По-третє, він легалізує внесення завдатку або авансу, щоб покупець міг показати серйозність намірів.

Повний опис самої процедури продажу частки, від повідомлення учасників до реєстрації, ми розглянули в матеріалі про купівлю-продаж частки в статутному капіталі ТОВ.

Сторони договору: хто продає і хто купує

Продавцем за попереднім договором може бути лише чинний учасник Товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю сплатив свою частку в статутному капіталі. Якщо внесок не сплачений повністю, розпорядитися часткою в повному обсязі не вийде: покупець разом із нею отримає й обов’язок доплати.

Покупцем може бути інший учасник цього ж товариства, саме товариство або стороння особа: фізична чи юридична. Важлива деталь: якщо покупець уже є учасником ТОВ, процедура спрощується, бо переважне право інших учасників застосовується в обмеженому обсязі. Якщо ж покупець приходить ззовні, без дотримання переважного права не обійтися.

У договорі сторони ідентифікують за повними даними: ПІБ або найменування, код у ЄДРПОУ для юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, паспортні дані та адреси для фізичних осіб.

Якщо сторона не має відмітки про реєстрацію місця проживання в паспорті, наприклад, постійно проживає за кордоном, адресу підтверджують іншими документами. Чинний порядок підтвердження відомостей про місце проживання (текст опубліковано на порталі zakon.rada.gov.ua) зараховує до таких доказів посвідку на постійне або тимчасове проживання, договір купівлі-продажу, оренди чи дарування житла, а також лист власника приміщення. Нотаріус може попросити ці документи, тому краще підготувати їх до візиту заздалегідь.

Предмет договору: що саме продається

Предметом виступає частка в статутному капіталі ТОВ, а разом із нею сукупність корпоративних прав: право на участь в управлінні, на розподіл прибутку, на активи при ліквідації. У попередньому договорі предмет описують максимально конкретно:

• найменування товариства та його ідентифікаційний код у ЄДРПОУ;
• розмір частки, що продається (у відсотках або в частках статутного капіталу);
• номінальна вартість цієї частки;
• підтвердження, що частка повністю сплачена.

Розмір і оплату частки підтверджують витягом з ЄДР, статутом товариства та документами про формування статутного капіталу. Якщо частка продавця сформована частково, це обов’язково відображають у договорі, інакше покупець ризикує отримати не те, на що розраховував.

Переважне право інших учасників ТОВ

Перед продажем частки третій особі продавець зобов’язаний запропонувати її іншим учасникам пропорційно до розмірів їхніх часток, якщо статут не встановлює інший порядок. Це правило встановлене Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Корпоративні відносини в Україні регулює не один акт: поряд зі спеціальним законом про ТОВ діє і Закон України «Про господарські товариства», норми якого застосовуються у частині, що не суперечить спеціальному регулюванню. Тому при підготовці угоди варто звірятися з обома актами, а не лише з одним.

Процедура виглядає так: продавець надсилає кожному учаснику письмову пропозицію із зазначенням ціни та інших істотних умов. Учасники мають право відповісти протягом строку, визначеного статутом; якщо статут строку не визначає, орієнтир становить 30 днів з дня отримання пропозиції. Якщо ніхто не скористався правом, продавець може вільно продавати частку третій особі на тих самих умовах.

Продати сторонньому покупцю дешевше, ніж пропонували учасникам, не вийде: переважне право діє саме на умовах, зазначених у пропозиції. Тому ціну в попередньому договорі з третією особою варто погоджувати вже після завершення цієї процедури або закладати в договір умову про можливе коригування.

Обмеження зі статуту та корпоративного договору

Статут товариства може суттєво звузити свободу продажу. Типові обмеження, які варто шукати в документі до підписання попереднього договору:

• повна заборона відчуження частки третім особам;
• вимога попередньої згоди товариства або загальних зборів на продаж;
• особливий порядок повідомлення учасників про намір продати частку;
• заборона продажу частки певним категоріям осіб.

Окремий шар обмежень може містити корпоративний договір: право переважної купівлі для конкретних учасників, зобов’язання голосувати певним чином, обмеження на передачу корпоративних прав. Цей документ не завжди є в публічному доступі, тому покупцю варто письмово запитати продавця про його наявність і отримати підтвердження, що угода не порушує жодного його положення. Порушення таких обмежень загрожує тим, що угоду оскаржать, а покупець застрягне в судах уже після сплати грошей.

Істотні умови основного договору

Попередній договір цінний лише тоді, коли сторони заздалегідь погодили умови майбутньої угоди. Істотні умови основного договору купівлі-продажу частки, які варто зафіксувати вже зараз:

• предмет: розмір частки, номінальна вартість, найменування та код ЄДРПОУ товариства;
• ціна частки та валюта розрахунків;
• порядок і строки розрахунку;
• розподіл витрат на нотаріальне посвідчення та реєстрацію;
• строк укладення основного договору;
• гарантії продавця щодо чистоти частки.

Якщо хоча б предмет і ціна не погоджені, попередній договір перетворюється на декларацію намірів без реального механізму примусу. Готовий текст основного договору з формулюваннями кожної умови можна взяти за основу зі сторінки про договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі (зразок).

Ціна частки та порядок розрахунків

Ціну сторони визначають самостійно: закон не встановлює обов’язкової оцінки частки для угод між учасниками та третіми особами. На практиці орієнтуються на номінальну вартість частки в статутному капіталі, вартість чистих активів або результат незалежної оцінки, якщо покупець хоче мати додатковий документ для банку чи податкової.

З порядком розрахунків є одна технічна тонкість. За роз’ясненням НБУ від 29.08.2013 № 18-111/10879, за договорами купівлі-продажу, що підлягають нотаріальному посвідченню, на суму понад 150 000 гривень розрахунки проводяться в безготівковій формі. Оскільки договір відчуження частки посвідчується нотаріально, при великій ціні угоди готівковий розрахунок «з рук у руки» не підходить: готуйте поточні рахунки заздалегідь.

У попередньому договорі також фіксують, чи зараховується завдаток у рахунок ціни. Це стандартна і розумна умова: сума, внесена сьогодні, надалі не «висить» окремо, а просто зменшує залишок платежу.

Завдаток, аванс чи застава: що вибрати

Спосіб підтвердження серйозності намірів визначає наслідки, якщо хтось із сторін відмовиться від угоди. Це не формальність: різниця між завдатком і авансом вимірюється реальними грошима.

Спосіб	Покупець відмовився	Продавець відмовився
Завдаток	сума залишається у продавця	сума повертається покупцю у подвійному розмірі
Аванс	сума повертається покупцю	сума повертається покупцю
Застава (інше забезпечення)	стягнення на предмет забезпечення за умовами договору	відповідальність за умовами договору забезпечення

Завдаток регулює Цивільний кодекс України: він виконує функцію доказу укладення договору, платіжної функції та забезпечення. Аванс такої забезпечувальної функції не має: у разі зриву угоди з будь-якої причини він просто повертається. Тому продавці зазвичай наполягають саме на завдатку, а покупці, які не впевнені у своїй перевірці, віддають перевагу авансу.

Проміжний варіант, застава або інше забезпечення, дає гнучкість: сторони самі прописують наслідки. Але такі конструкції складніші в оформленні й потребують окремого ретельного формулювання в договорі.

Строк укладення основного договору

Строк, у який сторони зобов’язуються укласти основний договір, вказують у попередньому договорі. Якщо строк не визначений, основний договір вважається таким, що підлягає укладенню протягом одного року з моменту укладення попереднього.

На практиці строк підбирають під реальні процедури: час на направлення пропозицій учасникам і очікування їхньої відповіді, час на перевірку документів нотаріусом, час на підготовку реєстраційних документів. Реалістичний строк знімає зайве напруження: сторона не порушує договір просто тому, що державний реєстратор або нотаріус не встиг за тиждень.

Якщо сторона ухиляється від нотаріального посвідчення основного договору, Цивільний кодекс України дозволяє іншій стороні вимагати визнання договору укладеним через суд або розірвання попереднього договору з відшкодуванням збитків.

Нотаріальне посвідчення договору

Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню, і це вимога Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Попередній договір сам по собі не завжди потребує посвідчення, але сторони часто посвідчують і його: нотаріус перевіряє правомочність продавця, відсутність арештів на частці та правильність умов.

Для орієнтиру: обов’язкове посвідчення стосується не лише корпоративних угод. Наприклад, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню згідно зі статтею 793 Цивільного кодексу України. А от договір відчуження частки посвідчується завжди: це пряма вимога спеціального закону про ТОВ, і сторони не можуть від неї відмовитися на власний розсуд.

Нотаріус у цій процедурі виконує роль фільтра: підтверджує особи сторін, перевіряє корпоративні документи, переконується, що переважне право дотримане. Це захист для обох сторін, а не формальність заради галочки.

Момент набуття права власності та реєстрація в ЄДР

Підписання договору у нотаріуса ще не робить покупця власником частки. Право власності на частку переходить до покупця з моменту державної реєстрації змін у Єдиному державному реєстрі (ЄДР). Саме тому останній крок угоди, подання документів державному реєстратору, критично важливий.

Порядок внесення змін до ЄДР визначає Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»: державний реєстратор перевіряє подані документи та вносить до реєстру нові відомості про склад учасників товариства.

Після нотаріального посвідчення договору до реєстраційної картки додають сам договір та документи, що підтверджують зміну складу учасників. Реєстратор вносить нові відомості до ЄДР, і з цього моменту покупець офіційно стає учасником Товариства з обмеженою відповідальністю з усіма корпоративними правами.

До реєстрації покупцю варто оформити з продавцем акт приймання-передачі частки: документ фіксує, що продавець передав документи товариства, печатки (за наявності) та інші матеріали, пов’язані з корпоративними правами. Це не заміна реєстрації, але зручний доказ добросовісності обох сторін.

Відповідальність за порушення договору

Попередній договір стає дієвим лише тоді, коли за його порушення передбачені наслідки. Стандартний набір інструментів:

• завдаток із подвійним поверненням при відмові продавця;
• неустойка (пеня) за прострочення укладення основного договору;
• відшкодування збитків, якщо завдаток не покриває реальних втрат;
• право вимагати через суд примусового укладення основного договору.

Окремий блок у договорі, це гарантії продавця. Продавець підтверджує, що частка належить йому на праві власності, не перебуває під арештом чи забороною, не є предметом спору, а надані відомості про товариство правдиві. Якщо інформація продавця виявиться неправдивою, покупець отримує підстави розірвати угоду та стягнути збитки, тому чим детальніше сформульовані гарантії, тим сильніша позиція покупця.

Якщо основний договір не укладено у строк: розбір ситуації

Ситуація: покупець вніс завдаток за попереднім договором, але до закінчення строку відмовився від угоди, посилаючись на погані результати перевірки бізнесу.

Кроки розв’язання:

1. Продавець фіксує відмову письмово: лист покупцю з вимогою укласти основний договір у залишений строк.
2. Після закінчення строку завдаток за правилами Цивільного кодексу України залишається у продавця, повернення не передбачене.
3. Якщо завдаток не покриває втрат продавця (наприклад, угода з іншим покупцем зірвалася через очікування), продавець може вимагати відшкодування різниці через суд.
4. Якщо ж відмовився продавець, покупець вимагає подвійної суми завдатку, а за потреби і збитків понад неї.

Результат: завдаток працює як автоматична санкція без суду. Судова практика кваліфікує ухилення від нотаріального посвідчення основного договору як порушення зобов’язання, тому «тихе» ігнорування строків не рятує сторону, яка передумала. Саме тому суму завдатку варто обирати обачно: вона має бути відчутною, але не руйнівною для сторони, яка ризикує.

Податковий момент: чи є платіж за попереднім договором доходом

Орієнтир дає Податковий кодекс України: дохід від відчуження корпоративних прав визначається за результатами операції, тобто прив’язаний до моменту самої продажу частки, а не до проміжних платежів за попереднім договором. Завдаток, який у разі зриву угоди повертається або залишається у продавця як санкція, ще не є доходом від продажу корпоративних прав.

Остаточна кваліфікація платежу залежить від формулювань у договорі, тому умову про зарахування завдатку в рахунок ціни та порядок дій при розірванні варто прописувати з участю бухгалтера до підписання, а не після.

Хронологія угоди від наміру до реєстрації

Щоб звести все докупи, ось типовий порядок дій:

1. Перевірка статуту, корпоративного договору та витягу з ЄДР, пошук обмежень і підтвердження оплати частки.
2. Погодження ціни та умов, підписання попереднього договору, внесення завдатку або авансу.
3. Направлення письмових пропозицій іншим учасникам і очікування відповіді (орієнтовно 30 днів, якщо статут не визначає інший строк).
4. Підготовка документів до нотаріального посвідчення: згода подружжя, підтвердження відсутності арештів.
5. Нотаріальне посвідчення основного договору та розрахунок за безготівковою формою, якщо ціна перевищує 150 000 гривень.
6. Подання документів державному реєстратору та реєстрація змін у ЄДР, з цього моменту частка належить покупцю.

Кожен із цих кроків має свої строки і документи, а повний перелік того, що готувати до візиту до нотаріуса, зібрано в чек-листі вище. Якщо ви тільки плануєте угоду, почніть з огляду всієї процедури в матеріалі про купівлю-продаж частки в статутному капіталі ТОВ, а текст основного договору підготуйте заздалегідь на основі зразка договору купівлі-продажу частки.